Повелителі мечів

Він більше не посміхався.

Глава 4

ВОГНЯНА ЗЕМЛЯ

Поступово Корум звик до польоту, хоча все ще почував себе незатишно.

Наспівуючи щось під ніс, його товариш по нещастю стригся і голився, використовуючи для цієї мети гострий кинджал. Як з’ясувалося, у

Ганофакса було молоде вродливе обличчя. Ні крапельки не соромлячись, він роздягнувся догола, викинув лахміття за борт корзини і

одягнувся в штани і сорочку, які захопив із собою у вузлику.

- Нарешті я відчуваю себе людиною! - Вигукнув він. - Спасибі тобі, принц Корум, що ти відвідав місто Арки перш, ніж я згнив живцем!

Корум подумав, що Ганофакс - мабден веселий і товариський, хоч і любить іноді похвалитися.

- Куди це ми летимо, лицар Ганофакс? - Запитав він.

- У тому-то й заковика, принц Корум. Якщо б я вмів керувати змієм, то не потрапив би у в’язницю. Він летить, куди йому заманеться.

Вони пролітали над морем.

Корум вхопився за мотузки корзини і примружився, вдивляючись у голубу далечінь. Ганофакс знову заспівав, і слова його пісні навряд

чи припали би до душі Валету Мечів, Собаці, Рогатому Ведмедю і східним мабденам.

- Раджу тобі вибирати висловлювання, - сухо зауважив Корум, дивлячись на скелі внизу. - Ми знаходимося над Рифом Тисячі Ліг, а

звідси до володінь Аріоха рукою подати.

- Не так вже вони й близько. До того ж, сподіваюся, змій скоро опуститься.

Вони пролітали над незрозумілою країною. Корум ніяк не міг зрозуміти, чому він бачить то море, то землю на одному і тому ж місці.

- Скажи, це - Урді? - Запитав він Ганофакса, згадавши пояснення Шуля.

- Судячи з усього, так. Нестабільна матерія, якою управляють Повелителі Хаосу.