Повелителі мечів

Ганофакс швидко виламав двері і зник у напівтемній кімнаті.

- Тут я жив, поки був гостем Темгол-Лепа, - сказав він. -Потім король вирішив, що я образив Аріоха, і засадив мене в темницю.

Сподіваюся, вони не спалили змія, на якому я прилетів в Кулокрах. Хвилинку…

Корум побачив стражників, що біжать по коридору, і встав в дверях, вихопивши шпагу з піхов.

- Поквапся, Ганофакс.

Рага-да-Кета побачили оголену шпагу і зупинилися в нерішучості.

Подолавши свій страх, вони обережно пішли вперед, розмахуючи палицями, схожими на пташині лапи.

Першим випадом Корум пронизав горло одного воїна, другим вибив палицю з рук іншого. Крики у дворі затихли. Страшні союзники Корума

повернулися на свій вимір, отримавши обіцяну нагороду.

Ганофакс волочив до дверей якийсь запорошене пристосування з палиць, обмотаних шовковою матерією.

- Повний порядок, принц Корум. Зараз полетимо, тільки пригадаю потрібне заклинання.

Загибель товаришів, здавалося, не злякала, а розлютила Рага-да-Кета; битва розгорілася з новою силою. Перед Корум лежала гора

трупів, але число нападників не зменшилося.

Ганофакс щось вигукував на незнайомій Коруму мові.

Вадагський принц відчув, як піднявся вітерець і почав ворушити складки його мантії. А потім рука Ганофакса підхопила Корума, і підлогу зникла у нього з-під ніг.

Вони промчали над головами воїнів по довгому високому коридору, вилетіли у внутрішній двір і почали швидко підніматися.

Стримуючи хвилювання, Корум подивився вниз. Місто Рага-да-Кета звідси здавалося зовсім крихітним. Ганофакс втягнув вадагського принца в корзину, обшиту зеленими і жовтими шовками. Корум подумав, що зараз вони впадуть, але змій продовжував незворушно летіти в блакитному небі.

Весь в лахмітті, неохайний і брудний, чоловік, який сидів поруч з ним, посміхнувся.

- Значить, волею Аріоха можна знехтувати, - зауважив Корум.

- Якщо ми не стали мимовільними учасниками його планів, - відповів Ганофакс.