Зникнення

– Панове, – підсумував Карпентер. – Потенційно, це наймогутніша зброя у історії військової справи. Не мені вам розповідати про значення можливості перенести цілу армію в тил ворога. Ми можемо виграти війну за Американську мрію за один день, якщо нам вдасться видобути цю таємницю із уламків їхнього розуму. Перемога має бути нашою!

Фахівці працювали з подвоєною енергією, безпека перевіряла, розвідка з‘ясовувала. Шість загартованих і відточених інструментів переїхали у палату Т шпиталю в Сент-Облансі і потроху познайомилися з пацієнтами, що зникали і поверталися щораз рідше. Напруга зростала.

Безпека змогла з‘ясувати, що за останній рік в Америці не було жодного випадку появи людей при загадкових обставинах. Розвідка доповіла, що ворог не мав подібного клопоту з контуженими чи полоненими. Карпентер захвилювався.

– Це щось зовсім нове. У нас немає спеціалістів у цій галузі. Треба підготувати кілька нових інструментів. – Він натиснув кнопку інтеркому. – Дайте мені університет, – сказав він.

 Йому дали Єль.

– Мені потрібні фахівці з контролю розуму над матерією. Підготуйте їх, – наказав Карпентер.

Єль відразу запровадив три напрямки магістратури: з тавматургію, понадчуттєвого сприйняття і телекінезу.

Перший прорив стався, коли одному із засланих у палату Т фахівців знадобилась допомога іншого. Йому потрібен був гранувальник.

– На біса він йому? – хотів знати Карпентер.

– Один з пацієнтів згадував коштовний камінь, – пояснив полковник Діммок. – Він спеціаліст із підбору персоналу і не може зв‘язати почуте ні з чим зі своєї галузі.

– Він і не повинен, – схвально сказав Карпентер. – Своя робота для кожного і кожен для своєї роботи. – Він клацнув інтеркомом. – Знайдіть мені гранувальника.

Потрібному фахівцю дали відпустку в армійському арсеналі і спитали, що він знає про діамант «Джим Брейді». Нічого.

– Спробуємо зайти з іншого боку, – сказав Карпентер. Він знову клацнув інтеркомом.

– Приведіть мені семантика.

Семантик залишив своє робоче місце у Відділі воєнної пропаганди, але слова «Джим Брейді» йому нічого не говорили. Для нього це було лише ім‘я і не більше. Він порадив звернутися до спеціаліста з генеалогії.

Спеціалісту з генеалогії дали відгул у Комітеті пошуку неамериканських пращурів, але він не міг сказати більше, ніж те, що прізвище Брейді доволі поширене у Америці ось уже п‘ятсот років. Він запропонував звернутися до археолога.

Археолог із картографічного підрозділу Штабу вторгнення з ходу впізнав ім‘я Діаманта Джима Брейді. Ця історична особа була відома у місті Малий Старий Нью-Йорк десь у період між губернаторствами Пітера Стьойвесанта і Фйорелло Ла Гуардіа.

– Ісусе! – Карпентер був вражений. – Сотні років тому. Звідки Натан Райлі це взяв? Вам краще приєднатися до наших людей у палаті Т і з‘ясувати це.

Археолог усе з‘ясував і, звірившись із довідниками, подав свій рапорт. Карпентера цей рапорт приголомшив. Він скликав свій штат фахівців на термінову зустріч.

– Панове, – оголосив він, – у палаті Т відбуваються речі, важливіші за телепортацію. Ці пацієнти виробляють дещо більш неймовірне… і більш значне. Панове, вони подорожують у часі.