TextBook Він повз далі й плакав, піт струменів по його щоках. Він підтягувався на ліктях, наче солдат під масованим кулеметним вогнем. Він почув за собою стук одного коліна, потім іншого, потім звук повторився. Вона ніяк не вгавала. Вона виявилася напрочуд міцною, як він і боявся. Він обсмалив її, зламав їй спину, напхав повну горлянку паперу — і все одно, все одно, все одно вона повзла за ним.
- НЕТІПАХ! — закричала вона. — ПТАХ… НЕТІПАХ!
Лікоть Пола опустився на осколок від пляшки, і уламок проштрикнув шкіру. Але Пол повз далі, зі склом, що стирчало з його руки, наче канцелярська кнопка.
На його лівій литці зімкнулися пальці.
— АВ! ГАВ… УУУВ… АВ!
Він знову озирнувся й побачив, що обличчя Енні геть почорніло, наче гнила слива. Витрішкуваті дикі очі налилися кров’ю. Її пульсуюче горло набрякло, немов рятівне коло, а губи кривилися та корчились. Пол здогадався, що вона намагається усміхнутися.
Двері були вже близько. Він випростався й мертвою хваткою вчепився за одвірок.
— ГАВ… УУУ… УВ!
Права рука Енні вже лежала на його стегні.
Гуп . Одне коліно. Гуп . Друге.
Усе ближче. Її тінь. Тінь накриває його.
— Ні, - заскиглив Пол. Він відчув, як Енні повзе, наближається. Він уперто тримався за одвірок, міцно заплющивши очі.
— ГАВ… УУУ… АВ!
Над ним. Грім. Громова богиня.
Руки Енні промайнули по його спині, наче зграя павуків, та вчепилися в горло.
— ГАВ… УУУ… ПТАХ… НЕТІПАХ!
Пол затамував подих. Він тримався за одвірок. Він тримався за нього та відчував, як її пальці стискаються навколо горла, а потім закричав:
— Помри невже ти не можеш нарешті померти невже ти ніколи не помреш…
— ГАВ… Г…
Хватка послабшала. Він знову зміг дихнути — але лише на мить. Потім Енні навалилася на нього зверху, наче гора млявої плоті, і він почав задихатися.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мізері» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІІІ Пол“ на сторінці 45. Приємного читання.