Розділ «ІІІ Пол»

Вона, спотикаючись, зробила крок уперед та простягла руки. Тепер купа паперів не просто горіла, вона палала. Сіра стінка корпусу машинки почала чорніти. Під неї залилося вдосталь суміші, і тепер бліді блакитні язики полум’я виривалися поміж клавіш. Пол відчував, як йому починає пекти обличчя, як натягується від цього шкіра.

— ТІЛЬКИ НЕ МІЗЕРІ! — завила Енні . — ТИ НЕ МОЖЕШ СПАЛИТИ МІЗЕРІ, ТИ, КУКУРІКНУТИЙ ПАСКУДНИКУ, ТИ НЕ МОЖЕШ СПАЛИТИ МІЗЕРІ!

І тут вона зробила саме те, на що він так розраховував. Вона схопила палаючу купу паперу, ніби хотіла побігти з нею до ванної кімнати та занурити у воду.

Коли вона відвернулася, Пол узявся за «Роял», не зважаючи на пухирці, що почали з’являтися на його й без того набряклій правиці. Він підняв машинку над головою. З-під корпусу посипалися маленькі блакитні краплі вогню. Він звертав на них не більше уваги, ніж на біль, що спалахнув у спині, коли він підняв машинку. Його обличчя скривилося від шаленої напруги та зосередженості. Він жбурнув «Роял», і машинка опустилася просто посередині широкої, міцної спини Енні.

- ХОО-ОУУГ!

Це не був крик, а гучне перелякане бурмотіння. Енні повалилася лицем на підлогу, ховаючи під тілом оберемок палаючих паперів.

Маленькі блакитні вогники, наче промені магічних візерункових ліхтариків, поплямували поверхню дошки, що служила йому за стіл. Задихаючись, бо кожен подих обдавав горло розплавленим залізом, Пол відкинув її вбік. Потім він ривком підвівся та, хитаючись, випростався на правій нозі.

Енні звивалася й стогнала. Полум’я лизнуло її між лівою рукою та боком. Вона закричала. Пол відчув запах обсмаленої шкіри та жиру.

Вона перекотилася на бік і спробувала підвестись навколішки. Більшість паперу тепер валялася на підлозі, сторінки досі горіли або диміли в калюжах шампанського. Енні досі стискала кілька папірців, і вони також досі горіли. Її кардиган палав. З її руки стирчало кілька уламків зеленого скла. Ще більший осколок випинався з її правої щоки, наче лезо томагавка.

— Я вб’ю тебе, ти, брехливий членосмок, — прохрипіла вона і, хитаючись, посунула на нього. Вона проповзла три кроки на колінах і перечепилася через машинку. Енні скорчилась, а потім почала підводитися знов. Саме в цей момент на неї повалився Пол. Навіть крізь її тіло він відчув гострі кути машинки. Вона кричала, наче кішка, виверталася, наче кішка, та намагалася вибратися з-під нього, наче кішка.

Полум’я навколо них згасало, але натомість Пол відчував дикий жар, який випромінювала груда, що звивалася та здіймалася під ним, і він розумів, що частина її кардигана та бюстгальтера вже припеклася до шкіри. Він не відчував до неї ніякого жалю.

Енні спробувала скинути Пола. Він вчепився в неї і тепер лежав на Вілкс, як чоловік, що збирається зґвалтувати жінку. Його обличчя було майже впритул до її лиця, поки його права рука щось намацувала. Пол точно знав, що йому потрібно.

— Устань із мене!

Він набрав повну жменю гарячого, обгорілого паперу.

— Устань із мене!

Він зім’яв папір, стискаючи вогонь між пальцями. Він чув її запах — так смерділа підсмажена плоть, піт, ненависть, шал.

— УСТАНЬ ІЗ МЕНЕ! — заволала вона, широко роззявляючи рота. І раптом Пол зрозумів, що заглядає до вологої, помережаної червоними лініями пащі богині. — УСТАНЬ ІЗ МЕНЕ, ТИ, КУКУРІКНУТИЙ ПАСКУ…

Він запхав обгорілий, наче запечена шкірка цибулі, папір у цей роззявлений від крику рот. Він побачив, що палаючі очі раптом іще більше розчахнулися, але цього разу від здивування, жаху та нового болю.

— Ось тобі книжка, Енні, - засапуючись, вимовив він, і його рука намацала ще один жмуток паперу. Ці сторінки вже згасли, з них крапало шампанське. У повітрі стояв кислий винний запах. Енні брикалася та звивалася під ним. Сольовий купол його лівого коліна вдарився об підлогу, спалахнув неймовірний біль, але Пол утримався на Енні. «Я зґвалтую тебе, Енні, як стій. Я зґвалтую тебе, бо це найгірше, що я можу тобі зробити. Тому смокчи мою книжку. Смокчи мою книжку. Смокчи її, поки не ЗАДИХНЕШСЯ».

Одним конвульсійним ривком він зіжмакав мокрий папір у кулаку і запхав його до рота Енні, проштовхуючи глибше в горлянку першу порцію.