Розділ «Майстер і Маргарита»

— Цим і скінчилося, мій учню, — відповідає номер сто вісімнадцятий, а жінка підходить до Івана й каже:

— Звичайно, цим. Усе скінчилося й усе кінчається… І я вас поцілую в чоло, і все вам буде так, як треба.

Вона нахиляється до Івана й цілує його в чоло, Іван тягнеться до неї і вдивляється їй у вічі, але вона відступає, відступає і йде разом зі своїм супутником до місяця.

Тоді місяць починає шаленіти, він звергає потоки світла просто на Івана, він розпирскує світло на всі боки, в кімнаті починається місячна повінь, світло колишеться, підноситься вище, затоплює постіль. От тоді й спить Іван Миколайович зі щасливим лицем.

Ранком він прокидається мовчазним, але цілком спокійним і здоровим. Його поколена пам’ять стихає, і до наступної повні професора не потривожить ніхто: ні безносий вбивця Ґестаса, ні жорстокий п’ятий прокуратор Юдеї вершник Понтій Пилат[407].

1929–1940

(Переклад 2001–2008)

Кінець

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!