Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* О, точно, — ляснув себе по лобі Рон. — Я ж і забув, що полювати на Волдеморта ми

будемо в пересувній бібліотеці.

— Ха-ха, смішно, — саркастично відказала Герміона, дивлячись на "Спелменову абетку

складів". — Цікаво... чи доведеться нам перекладати руни? Цілком можливо... краще її взяти,

про всяк випадок.

Вона кинула абетку на більшу купу і взяла "Історію Гоґвортсу".

— Слухайте, — сказав Гаррі.

Він випростався. Рон і Герміона подивилися на нього з дивною сумішшю покори й

небажання коритися.

* Я знаю, що після Дамблдорового похорону ви казали, що хочете податися зі мною, —

почав Гаррі.

* Почалося, — закотив очі Рон.

* Ми так і знали, — зітхнула Герміона й знову взялася за книжки. — Я таки візьму

"Історію Гоґвортсу". Навіть якщо ми туди більше не повернемось. Мені буде погано без неї...

* Послухайте! — повторив Гаррі.

— Ні, Гаррі, це ти послухай, — відказала Герміона. — Ми йдемо з тобою. Це було вирішено

багато місяців тому... навіть років.

— Але...

— Заткнися, — порадив Рон.

— ...ви добре все обміркували? — наполягав Гаррі.