Гаррі Поттер і смертельні реліквії

його скласти знову, якщо Молі не... тобто, якщо я матиму час.

Коли вони повернулися в дім, місіс Візлі ніде не було видно, тож Гаррі крадькома піднявся

до Ронової кімнатки на горищі.

— Та прибираю, прибираю!.. А, це ти, — полегшено зітхнув Рон, коли в кімнату зайшов

Гаррі. Рон знову ліг на ліжко, з якого, здається, щойно встав. У кімнаті був такий самий

розгардіяш, як і впродовж усього тижня. Єдина зміна — що в кутку сиділа Герміона, в ногах

якої муркотів її пухнастий рудий Криволапик, а вона сортувала на дві величезні купи книжки, з

яких деякі, як упізнав Гаррі, належали йому.

— Здоров, Гаррі, — привіталася дівчина, коли він сідав на

свою розкладачку.

— А як тобі вдалося змитися?

* Ой, просто Ронова мама забула, що вчора ми з Джіні вже перестелили постіль, —

пояснила Герміона, кинувши на одну купу "Нумерологію і граматику", а на другу — "Розквіт і

занепад темних мистецтв".

* Ми саме говорили про Дикозора, — сказав Гаррі Рон. — Я думаю, він вижив.

— Але ж Білл на власні очі бачив, яку нього влучило смертельне закляття, — засумнівався

Гаррі.

* Воно-то так, але Білла теж обстрілювали, — не здавався Рон. — Може, він щось не те

побачив?

* Навіть якщо смертельне закляття й не влучило, він усе одно впав метрів із трьохсот, —