Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Тато знає. Він допомагав Фредові з Джорджем видозмінювати упиря. А мама... та ви ж

бачили, яка вона зараз. Вона не погодиться на наш від’їзд, поки ми справді не поїдемо.

У кімнаті запанувала тиша, порушувана тільки легким бухканням книжок, що їх Герміона

й далі складала на дві купи. Рон сидів і дивився на неї, а Гаррі поглядав то на нього, то на неї,

неспроможний щось сказати. Дії, до яких вони вдалися для захисту своїх родин, переконали

його, що вони справді збираються податися з ним, і що вони добре усвідомлюють, як це

небезпечно. Хотілося їм сказати, як він це цінує, та важко було знайти потрібні слова.

Тишу порушили приглушені крики місіс Візлі на чотири поверхи нижче.

* Мабуть, Джіні пропустила порошинку на якомусь кільці для серветки, — скривився

Рон. — Не знаю, чого ті Делякури мають припертися сюди аж за два дні до весілля.

* Сестра Флер буде дружкою, вона мусить прибути раніше, а саму її не відпустять, бо ще

мала, — пояснила Герміона, нерішуче розглядаючи "Балачки з Бабою -Ягою".

* Гості не допоможуть мамі позбутися стресу, — зітхнув Рон.

* Нам ще треба вирішити, — Герміона з огидою кинула в кошик для сміття "Теорію

захисних чарів" і взяла "Оцінку Рівня магічної освіти в Європі", — куди саме ми звідси подамося.

Я знаю, Гаррі, що ти хотів насамперед відвідати Ґодрикову Долину, і я розумію чому, але... ну...

чи не повинні ми спершу пошукати горокракси?

— Якби ми хоч знали, де їх шукати, ті горокракси, то я б з тобою погодився, — Гаррі

сумнівався, що Герміона зрозуміє його прагнення повернутися в Ґодрикову Долину. Це

пояснювалося не тільки його бажанням провідати могили батьків: його туди підштовхувало