Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Гаррі зробив з цих слів висновок, що вона й далі підозрює Геґріда.

* Слушно, — сказала місіс Візлі з чільного місця за столом. Начепивши на кінчик носа

окуляри, вона переглядала велетенський перелік справ, які треба було зробити, нашкрябаний

нею на довжелезному сувої пергаменту. — Роне, ти нарешті прибрав у своїй кімнаті?

* Навіщо? — вигукнув Рон, спересердя кинувши ложку. — Навіщо прибирати в моїй

кімнаті? Нам з Гаррі вона подобається така, як є!

* Юначе, за кілька днів — весілля твого брата...

* Вони що, братимуть шлюб у моїй кімнаті? — лютував Рон. — Ні! То навіщо, заради

Мерліна, з його обвислим лівим...

* Не говори так з матір’ю, — суворо урвав його містер Візлі. — І роби, що сказано.

Рон сердито зиркнув на батьків і накинувся на останні шматочки яблучного пирога.

* Я допоможу, там же й мої лахи, — сказав Гаррі Ронові, проте місіс Візлі заперечила:

* Ні, любий Гаррі, краще допоможи Артурові почистити курник, а тобі, Герміоно, я буду

вдячна, якщо ти перестелиш постіль для мосьє й мадам Делякурів, ти ж знаєш, вони прибувають

завтра, об одинадцятій ранку.

Та виявилося, що біля курчат роботи мало.

— Не варто, е-е, казати про це Молі, — попросив містер Візлі Гаррі, заступаючи вхід у

курник, — але, е-е, Тед Тонкс прислав мені те, що лишилося від Сіріусового мотоцикла, і я, е-е,

переховую... тобто зберігаю його тут. Фантастичні Речі: там є вихлопна ніжка... здається, так

воно називаєть ся... є чудесний акумулятор і є чудова нагода з’ясувати, як діють гальма. Я хочу