Гаррі Поттер і смертельні реліквії

паличку, націлив на цю ганчірку й сказав:

— Терґео!

Паличка висмоктала майже увесь жир. Рон із вельми задоволеним виразом вручив ще

паруючу хустинку Герміоні.

— Ой... дякую, Роне... вибачте мені... — Вона висякалася й почала гикати. — Це ж так

жах-хливо, правда? 3-зразу після Дамблдора... Я просто н-не можу уявити мертвого

Дикозора, він завжди був такий живучий!

— Ага, це так, — Рон міцніше її пригорнув. —А знаєш, що він би нам сказав, якби був

тут?

* П-постійна пильність, — витерла очі Герміона.

* Правильно, — кивнув Рон. — Порадив би нам зробити висновки з того, що сталося з

ним. А мій висновок — не довіряти тому боягузливому вилупку Манданґусу.

Герміона невпевнено всміхнулась і нагнулася по книжки. Наступної миті Рон відсмикнув

руку від її плеча і Герміона впустила йому на ногу "Жахливу книгу жахіть". Книжка вирвалася

з паска, яким була обв’язана, й боляче гризнула Рона за гомілку.

— Вибач мені, вибач! — забідкалася Герміона, а Гаррі тим часом віддер книжку від

Ронової ноги і знову надійно її обв’язав.

— А що ти робитимеш з цими книжками? — поцікавився Рон, шкандибаючи до ліжка.

* Хочу вирішити, які нам треба взяти з собою, — пояснила Герміона. — Коли будемо

шукати горокракси.