Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Волдеморт підняв велику білу руку, і Якслі вмовк, ображено поглядаючи, як Волдеморт

знову звернувся до Снейпа.

— Де тепер вони ховатимуть хлопця?

— Удома в когось із членів Ордену, — пояснив Снейп. — Це місце, за словами джерела,

забезпечене всіма можливими рівнями захисту, на які спроможні в Ордені і в міністерстві.

Гадаю, володарю, що шансів захопити його там буде мало — хіба що міністерство ще до суботи

зазнає краху і це дасть нам змогу виявити й зняти всі їхні закляття.

— Ну, Якслі? — гукнув Волдеморт, і вогонь з каміна дивно відблискував у його червоних

очах. — Зазнає міністерство краху до суботи?

І знову всі повернули голови. Якслі розправив плечі.

— Володарю, щодо цього я маю приємну інформацію. Мені нарешті вдалося — з великими

труднощами і значними зусиллями — накласти закляття "Імперіус" на Пія Тікнесі.

Це справило враження на багатьох; сусід Якслі Дологов, чоловік з довгим перекошеним

лицем, поплескав його по спині.

* Це вже початок, — сказав Волдеморт. — Але ж Тікнесі тільки один. Перш ніж я почну

діяти, треба оточити нашими людьми Скрімджера. Невдалий замах на міністра відкине мене

далеко назад.

* Так, володарю, це правда... але ж ви знаєте, що як керівник відділу дотримання

магічних законів, Тікнесі підтримує регулярні контакти не тільки з самим міністром, а й з

керівниками всіх інших міністерських відділів. Вважаю, що, здобувши контроль над таким