гіркотою.
* Але плащ усе одно їх не врятував би, — поспішив його заспокоїти Гаррі. — Волдеморт
знав, де живуть мама й тато. Плащ не захистив би їх від закляття.
* Це правда, — зітхнув Дамблдор. — Правда.
Гаррі чекав, але Дамблдор нічого не казав, тож він вирішив йому нагадати.
— Отже, коли ви побачили плащ, то перестали шукати реліквії?
— О, так, — кволо відповів Дамблдор. Здавалося, що він силує себе дивитися Гаррі в очі. —
Ти знаєш, що сталося. Знаєш. Ти не можеш зневажати мене більше, ніж я сам себе зневажаю.
— Та я й не думаю вас зневажати...
— А повинен, — не вгавав Дамблдор. Він глибоко вдихнув. — Ти знаєш таємницю хвороби
моєї сестри, знаєш, що їй зробили ті маґли і яка вона стала. Знаєш, як мій бідолашний батько
прагнув помсти і заплатив за це сповна, померши в Азкабані. Знаєш, як моя мати присвятила своє
життя Аріані.
— Гаррі, мене це дратувало.
Дамблдор сказав це холодно й відверто. Він тепер дивився в далечінь у Гаррі над головою.
— Я був обдарований, я був талановитий. Хотів уникнути цього всього. Хотів сяяти.
Прагнув слави.
* Зрозумій мене правильно, — додав він, і мука так спотворила його лице, що воно знову
стало старече. — Я їх любив. Я любив батьків, любив брата й сестру, але я був егоїстом, Гаррі —
набагато егоїстичнішим, ніж ти можеш собі уявити, бо ти на диво безкорислива людина.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 745. Приємного читання.
TextBook