Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— А, Поттер, — сказала вона таким тоном, ніби вже давно його чекала. — Скажи, як там

ситуація.

— Усе нормально? — запитали одночасно Джіні й Тонкс.

— Та ніби так, — відповів Гаррі. — А в переході до "Кабанячої голови" ще хтось є?

Він знав, що кімната не перетвориться, поки в ній залишається хоч хтось.

* Я нібито була остання, — сказала місіс Лонґботом. — Я ще й заблокувала тунель, бо

нерозумно залишати його відкритим, якщо Еберфорс уже покинув шинок. Ти бачив мого внука?

* Він бере участь у битві, — відповів Гаррі.

* Ну, звісно, — гордо промовила стара пані. — Ви вже вибачте, але мушу піти йому на

підмогу.

Навдивовижу спритно вона вибігла по сходах. Гаррі подивився на Тонкс.

* Я думав, ви з Тедді у твоєї матері.

* Я не могла витримати невідомості... — зболено пояснила Тонкс. — Вона з ним побуде...

а Ремуса ви бачили?

— Він планував вести бійців у наземному бою... Нічого не кажучи, Тонкс вибігла.

— Джіні, — сказав Гаррі, — мені дуже прикро, але ти теж повинна піти. Ненадовго. А тоді

знову повернешся.

Джіні аж зраділа, що може вийти зі сховища.

— А тоді знову повернешся! — крикнув він їй навздогін, на сходи, куди вона метнулася

вслід за Тонкс. — Ти мусиш повернутися!