Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Що з тобою, Гаррі? — допитувався Невіл. — Хочеш сісти? Мабуть, дуже втомився?..

* Ні, — заперечив Гаррі. Він подивився на Рона й Герміону, самими очима намагаючись

дати їм зрозуміти, що Волдеморт щойно виявив пропажу одного свого горокракса. Часу

лишалося все менше. Якщо Волдеморт зараз вирішить податися у Гоґвортс, то вони нічого не

встигнуть.

* Нам треба йти, — сказав він, і з виразів облич обох Друзів побачив, що вони все

зрозуміли.

— То що ти задумав, Гаррі? — запитав Шеймус. — Які в тебе плани?

— Плани? — перепитав Гаррі. Він зібрав усю волю в кулак, щоб не піддатися знову

Волдемортовому безумству. Шрам болів. — Ну, ми просто... Рон, Герміона, я... нам треба дещо

зробити, а тоді ми звідси зникнемо.

Ніхто вже не сміявся й не вигукував захоплено. Невіл розгубився.

* Як це "зникнете"?

* Ми прибули ненадовго, — Гаррі розтирав шрам, щоб притлумити біль. — Ми повинні

зробити щось важливе...

* І що ж це?

* Я... я не можу вам сказати.

Усі забурмотіли, а Невіл насупив брови.

— Чому не можеш сказати? Ще щось пов’язане з Відомо-Ким?

— Ну, так...