Гаррі Поттер і смертельні реліквії

думали, що ви тут!

Це були Луна й Дін. Шеймус задоволено загорлав і побіг обніматися зі своїм найкращим

другом.

— Салют усім! — радісно привіталася Луна. — Ой, як гарно знов до вас повернутися!

* Луно, — розгубився Гаррі, — а ти чого тут? Як ти?..

* Я їй повідомив, — пояснив Невіл, показуючи фальшивий ґалеон. — Я обіцяв їй і Джіні,

що дам їм знак, якщо ти тут з’явишся. Ми всі думали, що твоє повернення означатиме

революцію. Що ми повстанемо проти Снейпа і тих Керроу.

* Звичайно, інакше й бути не може, — весело підтримала його Луна. — Правда ж, Гаррі?

Ми починаємо боротьбу, щоб вигнати їх з Гоґвортсу?

* Послухайте, — Гаррі вже охоплювала паніка, — нам дуже прикро, але ми повернулися

не для цього. Ми повинні щось зробити, а тоді...

— То ви просто покинете нас серед усього цього? — не вірив Майкл Корнер.

— Ні! — заперечив Рон. — Ми це робимо заради вас усіх, бо йдеться про те, щоб

позбутися Відомо-Кого...

— Тоді дозвольте вам допомогти! — сердито сказав Невіл. — Ми теж хочемо взяти в цьому

участь!

За їхніми спинами знову почувся шум, і Гаррі озирнувся. Серце його ледь не вискочило з

грудей. З отвору в стіні вилазила Джіні, а за нею Фред, Джордж і Лі Джордан. Джіні подарувала

Гаррі осяйну усмішку. Він зовсім забув чи ще й не усвідомив по-справжньому, яка вона гарна. І