Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Не перебільшуй, Роне...

* А що ви взагалі робили? Казали, Гаррі, що ти просто переховуєшся, але я так не

думаю. Мабуть, ти таки щось задумав.

* Задумав, — погодився Гаррі, — але розкажи нам, Невіле, про Гоґвортс, ми ж нічого не

знаємо.

* Тут було... ну, це вже геть не той Гоґвортс, — пояснив Невіл і усмішка зів’яла на його

обличчі. — Ви чули щось про парочку Керроу?

* Про тих двох смертежерів, що тут викладають?

* Вони не тільки викладають, — уточнив Невіл. — Вони стежать за дисципліною.

* м, цим Керроу, подобається карати.

* Щось типу Амбриджки?

* Ні, вона проти них — лагідне курчатко. Усі викладачі, якщо ми чимось завинили,

повинні відсилати нас до когось з Керроу. Але вони стараються цього не робити, якщо вдається.

Викладачі їх ненавидять не менше, ніж ми.

— Той тип Амікус, викладає те, що колись називали "захист від темних мистецтв" — бо

тепер це просто темні мистецтва.

Ми маємо випробовувати закляття "Круціатус" на учнях, яким призначено покарання...

— Що?

Гаррі, Рон і Герміона вигукнули це разом, і їхні злиті воєдино голоси луною прокотилися

тунелем.