Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Невіл подав руку Герміоні й допоміг їй вилізти на камін і зайти в тунель. Рон поліз

наступний, а за ним і сам Невіл. Гаррі глянув на Еберфорса.

* Не знаю, як вам і дякувати. Ви вже двічі нас врятували.

* Тепер самі про себе дбайте, — буркнув Еберфорс. — Утретє я вже, мабуть, не врятую.

Гаррі видерся на камін і поліз в отвір за Аріаниним портретом. По той бік були гладенькі

кам’яні східці. Схоже було, що цей перехід існує вже багато років. Зі стін звисали мідні ліхтарі, а

ґрунтова долівка була тверда і втоптана. Вони йшли і їхні тіні пливли за ними по стінах, наче

крила.

* Давно тут цей тунель? — поцікавився Рон на ходу. — Його ж немає на Карті Мародера,

правда, Гаррі? Мені здавалося, що під школою було тільки сім переходів.

* Їх усі перекрили ще до початку навчального року, — повідомив Невіл. — Зараз туди

потрапити неможливо, бо всі входи запечатано чарами, а на виходах чатують смертежери й

дементори. — Він розвернувся й пішов спиною вперед, сяючи усмішкою й радіючи, що бачить

друзів. — Але то таке... Краще скажіть — це правда? Що ви вдерлися в "Ґрінґотс"? І втекли на

драконі? Усі тільки про це й говорять, Керроу недавно відлупцював Террі Бута, бо той під час

вечері кричав про це на всю Велику залу!

* Так, це правда, — підтвердив Гаррі. Невіл радісно розреготався.

* А що ви зробили з драконом?

* Відпустили на волю, — відповів Рон. — Хоч Герміона хотіла залишити його своїм

домашнім звірятком...