Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Звідки ти можеш знати, Поттере, що ти його цікавив більше, ніж "загальне благо"? Як

ти знаєш, що він би не пожертвував тобою так сама легко, як і сестричкою?

Наче уламок криги пронизав серце Гаррі.

* Я в це не вірю. Дамблдор любив Гаррі, — сказала Герміона.

* Чого ж він тоді не порадив йому заховатися? — відрізав Еберфорс. — Чого ж не

підказав, як урятуватись, як вижити?

* Бо іноді, — відповів Гаррі, перш ніж Герміона зібралася з думками, — треба думати

про щось більше, ніж власна безпека! Іноді потрібно думати про загальне благо! Бо це війна!

* Тобі ж тільки сімнадцять, хлопче!

* Я повнолітній і боротимусь далі, навіть якщо ви здалися!

— Хто сказав, що я здався?

* "Ордену Фенікса немає", — повторив його слова Гаррі. — "Відомо-Хто переміг, це

кінець, а хто вдає, ніби цього не сталося, дурить сам себе".

* Я не кажу, що мені це подобається, але це правда!

* Ні, неправда, — заперечив Гаррі. — Ваш брат знав, як знищити Відомо-Кого, і передав

це знання мені. Я не зупинюся, поки не переможу... або не помру. Не думайте, ніби я не знаю,

чим це все може закінчитись. Я вже багато років це знаю.

Він очікував, що Еберфорс почне глузувати чи сперечатися, але той промовчав, хіба що

спохмурнів ще дужче.

— Нам треба потрапити в Гоґвортс, — знову повторив Гаррі. — Якщо ви не можете нам