Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Та минуло ще кілька тижнів, і мені набридло, я був ситий по горло. Я мав незабаром

повертатися в Гоґвортс, тому сказав їм, їм обом, прямо у вічі, отак, як оце зараз стою перед

тобою, — Еберфорс подивився на Гаррі, і не треба було багатої уяви, щоб побачити його в

образі підлітка, затятого й сердитого, котрий наважився протистояти старшому братові. — Я

сказав йому, щоб він покинув свої плани, її не можна перевозити, сказав я йому, вона не в тому

стані, ти її не потягнеш з собою туди, де ти зібрався виголошувати свої хитромудрі тиради і

набирати послідовників. Йому це не сподобалося, — вів далі Еберфорс, і очі його на мить

сховалися, бо відблиски вогню з каміна впали на скельця окулярів і вони знов побіліли й неначе

осліпли. — Ґріндельвальд, той взагалі цього не сприйняв. Він розізлився. Сказав мені, який я

дурень, якщо намагаюся зупинити його і мого геніального брата... невже я не розумію, що моїй

бідолашній сестрі не треба буде ховатися, коли вони змінять цей світ, дозволять чаклунам

вийти зі схованок і вкажуть маґлам належне їм місце?

* Спалахнула суперечка... і я схопив свою чарівну паличку, а він — свою, і цей

найкращий братів друг вразив мене закляттям "Круціатус"... Албус намагався йому завадити, і

ось ми вже билися всі втрьох. Спалахи світла і стрілянина рознервували її, вона не витримала...

Еберфорс зблід, як полотно, наче йому завдали смертельної рани.

— ...думаю, вона хотіла допомогти, але не тямила, що робить, і я не знаю, хто з нас винен,

бо це міг зробити будь-хто... але вона була мертва.

На останніх словах його голос зірвався, і він впав у крісло. У Герміони лице блищало від

сліз, а Рон сидів не менш блідий, ніж сам Еберфорс. Гаррі не відчував нічого, крім відрази.