Гаррі Поттер і смертельні реліквії

промінні призахідного сонця, а Рон з Герміоною дивилися на нього. Судячи з їхніх стурбованих

поглядів і постійного сіпання шраму, його несподівана мандрівка Волдемортовою свідомістю не

лишилася непомічена. Він ледве випростався, майже не дивуючись, що й досі був мокрий і

тремтів. Побачив чашку, що безневинно лежала перед ним на траві, і темно-синє озеро,

поцятковане золотою доріжкою низького сонця.

* Він знає, — його власний голос звучав якось дивно і неприродно низько після

пронизливих Волдемортових вересків. — Він знає, і збирається все перевірити, а останній, —

Гаррі зірвався на ноги, — у Гоґвортсі. Я знав це. Я знав.

* Що?

Рон дивився на нього, роззявивши рота. Герміона стурбовано стала навколішки.

— А що ти побачив? Звідки ти знаєш?

— Я бачив, як саме він довідався про чашку, я... я був у його голові, він... — Гаррі

пригадав усі вбивства, — він неймовірно розлючений, а ще нажаханий, він не може зрозуміти,

як ми про це довідались, і тепер хоче перевірити, чи всі інші горокракси в безпеці, а почне з

персня. Він гадає, що в Гоґвортсі найбезпечніше, бо там Снейп, і туди дуже важко проникнути

непомітно — мабуть, він буде там насамкінець, але все одно це може статися за кілька годин...

* А ти бачив, де саме воно в Гоґвортсі? — запитав Рон, і теж зірвався на ноги.

* Ні, він зосередився на тому, щоб попередити Снейпа, він не думав, де саме воно

лежить...

* Заждіть, заждіть! — вигукнула Герміона, коли Рон схопив горокракс, а Гаррі вже