Гаррі Поттер і смертельні реліквії

вставали і нас не відпроваджували.

Друзі на цьому наполягали, бо Герміона мусила перетворитися на Белатрису ще до

відбуття, а що менше Білл і Флер знатимуть чи підозрюватимуть про їхні справжні наміри, то

краще. Заодно й пояснили, що не планують повертатися. Оскільки старий Перкінсів намет

пропав того вечора, коли їх упіймали хапуни, Білл позичив їм інший. Герміона поклала його у

вишиту бісером сумочку, яку, на превеликий подив Гаррі, вберегла від хапунів, просто

запхнувши її собі в шкарпетку.

Хоч йому й не вистачатиме Білла, Флер, Луни та Діна, не кажучи вже про побутові вигоди,

якими вони насолоджувалися останні тижні, Гаррі все ж прагнув нарешті вирватися з цього

вимушеного ув’язнення в "Мушлі". Він втомився безкінечно уникати підслуховувань і постійно

нидіти у цій крихітній темній спальні. А понад усе Гаррі прагнув позбутися Ґрипхука. Одначе

коли і як саме вони розлучаться з ґобліном, не віддаючи йому Ґрифіндорів меч, він не знав.

Було нелегко це спланувати, бо ґоблін зрідка залишав Гаррі, Рона й Герміону довше, ніж

на п’ять хвилин.

* Мама могла б у нього повчитися, — скрипів зубами Рон, коли ґоблінові хирляві довгі

пальці знову з’являлися у дверях. Пам’ятаючи Біллове попередження, Гаррі не міг не

запідозрити Ґрипхука в тому, що той постійно чатує за ними, остерігаючись, щоб його не

ошукали. Герміона так завзято не схвалювала майбутньої хитрості з мечем, що Гаррі облишив

спроби залучити її до обговорення всіх нюансів операції. А коли їм щастило на кілька секунд

побути без Ґрипхука, Рон не міг вигадати нічого кращого, ніж просто казати: