Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Запала тиша, бо друзі думали, як знайти вихід з цієї ситуації. Гаррі глянув у вікно на

могилу Добі. Луна щойно поставила біля надгробка гілочку лаванди в слоїку з-під варення.

* Слухайте, — обізвався Рон, і Гаррі подивився на нього, — а якщо так: кажемо

Ґрипхукові, що меч нам потрібен аж до самого сейфа, а там ми його віддамо. А в сейфі лежить

підробка! Ми поміняємо мечі місцями й віддамо йому підробку.

* Роне, та ж він їх розрізнить краще за нас! — вигукнула Герміона. — Це ж саме він

зрозумів, що сталася підміна мечів!

* Та поки до нього дійде, ми ноги в руки — і прощай ґоблін-воблін...

Він не витримав погляду, яким його зміряла Герміона.

— Це, — неголосно мовила вона, — просто підло. Попросити, щоб він допоміг, а потім

ошукати? І ти ще дивуєшся, Роне, чому ґобліни не люблять чаклунів?

Ронові вуха почервоніли.

— Добре-добре! Я просто так собі подумав! А ти що скажеш?

* Треба запропонувати йому щось інше, не менш коштовне.

* Чудово. Зараз піду й принесу ще один старовинний меч ґоблінської роботи, а ти його

гарно загорни в подарунковий папір.

І знову всі замовкли. Гаррі був переконаний, що ґоблін не погодиться ні на що інше, крім

меча, навіть якби вони й мали щось не менш коштовне. Але ж цей меч — їхня єдина й незамінна

зброя проти горокраксів.

Він на мить заплющив очі й прислухався до шуму моря. Думка, що Ґрифіндор міг украсти