Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Ні, Гаррі! — злякано заперечила Герміона. — Він цього не може знати! Звідки він

може?..

* Пріорі інкантатем, — пояснив Гаррі. — Ми покинули твою, Герміоно, чарівну

паличку і мою тернову паличку у Мелфоїв. Якщо вони їх належно оглянуть, якщо примусять

відтворити останні закляття, наслані паличками, то побачать, що твоя чарівна паличка зламала

мою, побачать, як ти марно намагалася її полагодити, і зрозуміють, що відтоді я користувався

терновою паличкою.

Той ледве помітний рум’янець, що з’явився було на її щоках після прибуття сюди, знову

зник. Рон кинув на Гаррі докірливий погляд і сказав:

— Не треба зараз цим журитися...

Але містер Олівандер не дав йому договорити.

— Темний Лорд шукає тепер бузинову паличку не тільки для того, щоб знищити тебе,

містере Поттер. Він прагне нею заволодіти, бо вірить, що стане тоді по-справжньому

невразливим.

— І стане?

— Власник бузинової палички повинен завжди боятися нападу, — сказав Олівандер, —

проте сама думка про Темного Лорда з жезлом Смерті... це колосально.

Гаррі раптом пригадалася їхня перша зустріч, коли він не збагнув, подобається йому

Олівандер чи ні. Навіть зараз, після Волдемортових катувань і ув’язнення, думка, що Темний

Лорд оволодіє цією чарівною паличкою, не тільки лякала майстра, а й захоплювала.