Гаррі Поттер і смертельні реліквії

кивнув головою.

— Та це не спрацювало, — вів далі Гаррі. — Моя паличка знову здолала тепер уже

позичену чарівну паличку. Ви знаєте, чому так сталося?

Олівандер заперечно, але теж дуже повільно, похитав головою.

— Я ще... ніколи про таке не чув. Тієї ночі твоя чарівна паличка здійснила щось нечуване.

Зв’язок між серцевинами-близнюками — це вже дуже рідкісне явище, а от чому твоя чарівна

паличка зламала позичену, я взагалі не знаю...

— Ми тут згадували іншу чарівну паличку — паличку, що переходить з рук у руки завдяки

вбивству. Коли Відомо-Хто зрозумів, що моя чарівна паличка зробила щось дивне, він прийшов

вас розпитати про ту іншу паличку?

— Звідки ти це знаєш? Гаррі не відповідав.

* Так, прийшов, — прошепотів Олівандер. — Він хотів довідатися все, що я знаю про

чарівну паличку, яку називають жезлом Смерті, паличкою Долі або ж бузиновою паличкою.

Гаррі скоса зиркнув на Герміону. Вона була вражена.

— Темному Лорду, — сказав Олівандер тихим переляканим голосом, — завжди

подобалася та чарівна паличка, що я йому зробив... тис і феніксова пір’їна, тринадцять з

половиною дюймів... аж поки не виявив зв’язку між серцевинами- близнюками. Тепер він шукає

іншу, потужнішу, паличку, яка допоможе йому здолати твою.

* Але він скоро довідається, якщо ще не довідався, що моя чарівна паличка зламана, і

полагодити її неможливо, — неголосно промовив Гаррі.