Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Тобто не обов’язково вбивати попереднього власника, щоб стати справжнім володарем

чарівної палички? — не вгавав Гаррі.

— Обов’язково? Ні, я б не сказав, що обов’язково треба вбивати.

— Хоч існують легенди, — сказав Гаррі, і серце його закалатало ще швидше, а біль у

шрамі значно посилився. Він був переконаний, що Волдеморт вирішив здійснити свої задуми.

— Легенди про чарівну паличку.. або палички... що переходили з рук у руки через убивство.

Олівандер зблід. На тлі білосніжної подушки він став світло-сірим, а величезні, з кров’яними

прожилками, очі світилися страхом.

* Така паличка лише одна, наскільки я знаю, — прошепотів він.

* І Відомо-Хто нею зацікавився, правда? — наполягав Гаррі.

* Як... звідки?.. — прохрипів Олівандер і благально подивився на Рона й Герміону,

шукаючи в них допомоги. — Звідки ти це знаєш?

* Він вимагав, щоб ви йому сказали, як подолати зв’язок між нашими чарівними

паличками, — сказав Гаррі.

Олівандера охопив жах.

* Він мене катував, зрозумій! Закляттям "Круціатус", і я... я не мав іншого виходу й

мусив розповісти йому все, що знаю або про що здогадуюся!

* Я розумію, — сказав Гаррі. — Ви йому сказали про серцевини-близнюки? Сказали, що

йому просто треба позичити чарівну паличку в іншого чаклуна?

Олівандер був переляканий і приголомшений тим, як Гаррі все добре знав. Повільно