Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Не торкайся! — крикнув Гаррі, не в змозі втриматися. Боявся, що його зараз знудить

від болю.

— Поттер, ти ж начебто носив окуляри? — видихнув Ґрейбек.

— Я знайшов окуляри! — вигукнув якийсь хапун, що ховався позаду. — У наметі були

окуляри, Ґрейбек, зараз...

І за кілька секунд Гаррі нап’яли на носа окуляри. Хапуни підступили ближче,

придивляючись.

— Це він! — проскрипів Ґрейбек. — Ми вловили Поттера! Вони аж відсахнулися на кілька

кроків, приголомшені тим, що зробили. Гаррі боровся, щоб зберегти свою присутність у

розколотій болем голові, і не придумав, що й сказати. Фрагменти видінь проривалися на

поверхню свідомості...

... він линув навколо високих мурів чорної фортеці...

Ні, він був Гаррі, зв’язаний, обеззброєний, і в смертельній небезпеці...

...дивився вгору, на найвище вікно найвищої вежі...

Він — Гаррі, а вони упівголоса вирішували його долю...

...час летіти...

— ...у міністерство?

— Під три чорти міністерство! — прогарчав Ґрейбек. — Вони припишуть усі заслуги собі,

а ми лишимося ні з чим. Я віддав би його прямо в руки Відомо-Кому.

— Ти його викличеш? Сюди? — з благоговійним трепетом запитав Скабіор.