Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— А як же твої мама й тато?

— Вони в Австралії, — відповіла Герміона. — 3 ними все має бути добре. Вони ні про що

й не здогадуються.

* Ти геніальна, — захоплено повторив Рон.

* Так, Герміоно, геніальна, — палко підтримав його Гаррі, — не знаю, що б ми без тебе

робили. Вона сяйнула усмішкою, але відразу спохмурніла.

* А що ж буде з Луною?

* Якщо вони кажуть правду і вона ще жива... — почав було Рон.

* Не кажи такого, не кажи! — обурилася Герміона. — Вона мусить бути жива, мусить!

— Тоді вона, мабуть, в Азкабані, — припустив Рон. — Та от чи вона там виживе... мало хто

зумів...

* Виживе, — урвав його Гаррі. Він і думати не хотів про щось інше. — Луна живуча,

значно живучіша, ніж вам здається. Мабуть, розповідає зараз іншим в’язням про руйносмиків і

нарґлів.

* Маю надію, що так воно і є, — зітхнула Герміона і провела рукою по очах. — Мені було б

так шкода Ксенофілія, якби...

* ...якби він щойно не намагався видати нас смертежерам, — договорив за неї Рон.

Вони поставили намет і залізли всередину. Рон зварив чаю. Після вкрай ризикованого

порятунку холодний зацвілий намет здавався їм рідним домом, безпечним і затишним.

* Ох, і чого ми туди поперлися? — простогнала Герміона після кількох хвилин