Гаррі Поттер і смертельні реліквії

нього гайнуло покрученими сходами. — Сходи нагору завалило. Якщо розчистимо, будинок

може впасти.

* Брехлива ти паскудо! — крикнув чаклун, якого звали Селвин. — Ти ніколи в житті не

бачив Поттера? Думав заманити нас сюди і вбити? І ти ще надієшся повернути собі своє

дівчисько?

* Я присягаюся... клянуся... Поттер нагорі!

* Геменум ревеліо, — пролунав голос під сходами.

Гаррі почув, як охнула Герміона, і його охопило дивне відчуття, ніби щось налетіло на

нього, заливши все тіло своєю тінню.

— Селвине, нагорі справді хтось є, — різко сказав другий чоловік.

— Це Поттер, я ж кажу вам, що це Поттер! — ридав Ксено філій. — Будь ласка... прошу

вас... віддайте мені Луну, поверніть мою Луну...

— Ти забереш своє дівчисько, Лавгуде, — сказав Селвин, — якщо піднімешся нагору й

приведеш сюди Гаррі Поттера. Але якщо це змова, якщо це якась твоя витівка, і там сидить у

засідці твій спільник, щоб заманити нас у пастку, то ми ще подумаємо, чи залишати тобі хоч

шматок дочки, щоб було що поховати.

Ксенофілій заскиглив зі страху й відчаю. Щось засовалося й заскреготіло — Ксенофілій

намагався продертися крізь завал на сходах.

— Швиденько, — прошепотів Гаррі, — треба зникати.

Він почав вибиратися з-під руїн, маскуючись шумом, що його здійняв на сходах