Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Не дуже, — намагався пригадати Гаррі. — 3 того, що я пам’ятаю, там не було нічого

особливого, хіба що кілька рисок. Фактично, зблизька я побачив перстень аж після того, як його

розламали.

З того, як округлилися її очі, Гаррі зрозумів, що Герміона щось збагнула. Рон здивовано

поглядав то на нього, то на неї.

— Нічого собі... ви думаєте, то знову був цей знак? Символ реліквій?

— Чом би й ні? — схвильовано озвався Гаррі. — Ярволод Ґонт був старий тупий невіглас,

що жив, як свиня, й цікавився лише своїм походженням. Якщо той перстень століттями

передавали з рук у руки, то він міг уже й не знати, що то було насправді. У його хаті не було

жодної книжки, і можете мені повірити, що він геть не був схожий на людину, яка читає дітям

казочки. Зрозуміло, він волів би думати, що ті риски на персні — то герб, бо вважав, що ті, в

кому тече чиста кров, мають майже королівську велич.

— Так... це все дуже цікаво, — обережно почала Герміона, — однак, Гаррі, якщо ти думаєш

про те, що мені здається, то ти думаєш...

— А чому ні? Чому ні? — відкинув обережність Гаррі. — На ньому ж був камінь, так? —

Він глянув на Рона, шукаючи підтримки. — А що, як то й був воскресальний камінь?

Рон аж рота роззявив.

* Нічого собі... але чи він би й далі діяв, якщо Дамблдор розламав...

* Чи діяв би? Діяв? Роне, та він ніколи не діяв! Не існує ніякого воскресального каменя!

— Герміона аж на ноги зірвалася, роздратована й сердита. — Гаррі, ти тепер усе намагаєшся