Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Таких паличок не існує, Гаррі!

— Ти ж сама казала, що було безліч чарівних паличок, таких, як той жезл Смерті чи як

там їх називали...

— Ну нехай. Навіть якщо ти хочеш замакітрити собі голову, ніби бузинова паличка існує

насправді, то що ти скажеш про "воскресальний камінь"? — Пальцями вона зобразила лапки

над останніми словами, вимовляючи їх підкреслено саркастично. — Мертвих не воскресити

жодними чарами — це ж ясно!

* Коли моя чарівна паличка з’єдналася з паличкою Відомо-Кого, з’явилися мої мама й

тато... і Седрик...

* Але ж вони насправді не воскресли з мертвих, — заперечила Герміона. — Це просто...

просто бліді копії людей, яких уже не оживити.

* Ота дівчина з казки — вона ж теж насправді не ожила. У казці і йдеться про те, що

мертві люди належать до царства мертвих.

* Проте середульший брат таки зумів її побачити і з нею розмовляти. Він навіть прожив

з нею якийсь час...

Він помітив у Герміони на обличчі стурбованість і ще щось таке, що нелегко було

описати. Коли вона зиркнула на Рона, Гаррі зрозумів, що то був страх: він налякав її своїми

розмовами про життя з небіжчиками.

— А той тип Певерел, похований у Ґодриковій Долині, — поспіхом змінив він тему,

намагаючись говорити розсудливо й нормально, — ти щось про нього знаєш?