Гаррі Поттер і смертельні реліквії

вислизнути з-під уламків стелі та потрощених меблів, що градом посипалися на них згори.

Герміона крутнулася в повітрі і гуркіт від падіння будинку загримів у вухах Гаррі, коли вона

знову потягла його в темряву.

— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ —

Смертельні реліквії

Гаррі, важко дихаючи, впав на траву й одразу ж схопився на ноги. Вони приземлилися в

сутінках на краю поля. Герміона вже бігала навколо них, розмахуючи чарівною паличкою.

* Протеґо тоталум. .. Сальвіо гексія...

* Зрадливий старий кровожер! — засапаний Рон виліз з-під плаща-невидимки й кинув

його Гаррі. — Герміоно, ти геніальна, просто геніальна, я й досі не вірю, що ми вислизнули!

* Каве інімікум... чи ж я йому не казала, що то був ріг різкопроривця? Чи не

попереджала? А тепер його будинок рознесло вщент!

* Так йому й треба, — буркнув Рон, оглядаючи свої подерті джинси й порізи на ногах. —

Як думаєш, що вони з ним зроблять?

* Ой, маю надію, що не вб’ють! — простогнала Герміона. — Я тому й хотіла, щоб

смертежери на мить побачили Гаррі, перш ніж ми зникнемо, й пересвідчилися, що Ксенофілій

не брехав!

— А чого ж ти тоді заховала мене? — здивувався Рон.

— Бо всі думають, Роне, що ти лежиш хворий на бризкуху! Вони викрали Луну, бо її

батько підтримував Гаррі! А що було б з твоєю родиною, якби вони довідалися, що ти з нами?