Гаррі Поттер і смертельні реліквії

мовчання. — Гаррі, ти правду казав, знову повторилася Ґодрикова Долина, тільки час

змарнували! Смертельні реліквії... яке безглуздя... хоч може, — їй, здається, стрілила в голову

думка, — він усе це вигадав на ходу? Можливо, він і сам не вірить у ті смертельні реліквії, а

просто хотів нас затримати розмовою, аж поки прилетять смертежери!

* Навряд, — засумнівався Рон. — У стресовому стані щось вигадувати в сто разів важче,

ніж ви думаєте. Я це зрозумів, коли потрапив у лапи хапунам. Набагато легше було

прикинутися Стеном, про якого я хоч щось знав, ніж удавати абсолютно нову людину. Старий

Лавґуд був страшенно напружений, коли намагався втримати нас у себе. Гадаю, він казав

правду, або те, що сам вважає за правду, щоб зацікавити нас розмовою.

* Не думаю, що все те має якесь значення, — зітхнула Герміона. — Навіть, якщо він

говорив щиро, я ще за все своє життя не чула відразу стільки нісенітниць.

— Зачекай, — сказав Рон. — Про Таємну кімнату теж казали, що то вигадка.

— Та Смертельні реліквії просто не можуть існувати, Роне!

* Кажи, що хочеш, але одна з них цілком реальна, — заперечив Рон. — Плащ-невидимка

нашого Гаррі.

* "Казка про трьох братів" — вигадана, — рішуче не погодилася Герміона. — Розповідь

про страх людей перед смертю. Якби уникнути її було так само легко, як заховатися під плащем-

невидимкою, то ми б уже мали все, що нам потрібно!

* Не знаю. Я б не відмовився від всемогутньої чарівної палички, — пробурмотів Гаррі,

крутячи в пальцях таку нелюбу йому тернову паличку.