самого серця, — я її відчував, вона була гаряча. А коли опинилася в мені, я вже знав, що маю
робити, знав, що вона мене заведе, куди мені треба. Тож я роз’явився й вигулькнув на схилі
пагорба. Усе там було засипане снігом...
* Ми там були, — підтвердив Гаррі. — Провели там дві ночі, і другої ночі я ніби чув, що
хтось ходить неподалік у темряві й гукає!
* Ну, так. Це, мабуть, був я, — сказав Рон. — Але ваші закляття-обереги добре діють, бо
я вас не бачив і не чув. Проте я був упевнений, що ви десь поблизу, тому врешті-решт заліз у
спальний мішок і вирішив зачекати, коли хтось із вас там з’явиться. Думав, що вас побачу, коли
ви будете складати намет.
* Де там, — заперечила Герміона. — Для безпеки ми роз’являлися під плащем-
невидимкою. І ми пішли з того місця ранесенько, бо чули, як уже казав Гаррі, що там хтось
тиняється.
* Я цілий день простирчав на тому пагорбі, — сказав Рон. — Мав надію, що ви ще
з’явитесь. А як почало смеркати, я зрозумів, що вас проґавив, тому знову клацнув
світлогасником, те синє світло спалахнуло й увійшло в мене, я роз’явився й прибув сюди, у цей
ліс. Я й тут вас не бачив, тому надіявся на одне — що хтось із вас врешті себе виявить... і Гаррі
це зробив. Ну, спочатку я, звичайно, побачив лань.
— Що ти побачив? — різко спитала Герміона.
Хлопці розповіли і про срібну лань, і про меч на дні озерця. Герміона, насупивши брови,
дивилася то на одного, то на другого, і так захопилася розповіддю, що навіть забула гордо
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 401. Приємного читання.
TextBook