Гаррі Поттер і смертельні реліквії

ним хвостом ще в школі.

Двоє юнаків зупинилися на ніч у лондонському "Дірявому казані", плануючи вранці

вирушити в Грецію, коли це прибула сова з вісткою про смерть Дамблдорової матері.

Додж-"Смердюх", який відмовився давати інтерв’ю для цієї книжки, запропонував

громадськості власну сентиментальну версію тих подій. Він змальовує смерть Кендри як

трагічний удар для Дамблдора, а його рішення скасувати подорож — як акт шляхетної

самопожертви.

Зрозуміло, Дамблдор одразу повернувся в Ґодрикову Долину нібито для "опіки" над

меншими братом і сестрою. Та чи справді він ними опікувався?

"Та він був намаханий, той Еберфорс, — розповідає Еніда Смік, чия родина мешкала тоді

на околиці Ґодрикової Долини. — Буйний. Ніби й шкода його було, коли віддали Богу душу

тато й мама, але ж він, гад, кидався в мене козячими бурбуляшками. Не думаю, що Албус

дуже ним переймався, бо я їх ніколи не бачила вдвох".

То чим займався Албус, якщо не міг угамувати свого буйного меншого брата? Схоже на те,

що забезпечував подальше ув’язнення сестри. Бо хоч і померла її перша й найпильніша

наглядачка, жалюгідне життя Аріани Дамблдор не зазнало жодних змін. Сам факт її

існування і далі був відомий усього кільком особам, які, як і Додж-"Смердюх", вірили у

вигадку про її "слабке здоров’я".

Іншою такою легковірною приятелькою сім’ї була Батільда Беґшот, видатна історичка

магії, котра багато років жила в Ґодриковій Долині. Кендра, звісно, різко відкинула Батільду,