Гаррі Поттер і смертельні реліквії

потім. Природно, що я познайомила його з бідолашним Албусом, котрому так бракувало

спілкування з однолітками. Хлопці відразу відчули взаємну симпатію".

Авжеж, відчули. Батільда показала мені листа, що в неї зберігався, якого Албус Дамблдор

надіслав Ґелертові Ґріндельвальду одної ночі.

"Так, навіть після цілоденних розмов — а ці неймовірно талановиті хлопці аж вирували

ідеями, немов казан на вогні — іноді я чула, як сова стукає у вікно Ґелертової кімнати,

приносячи йому листа від Албуса! Його осявала якась думка, і він негайно хотів поділитися

нею з Ґелертом!"

І що ж то були за ідеї? Хоч це й шокує численних шанувальників Албуса Дамблдора, та

все ж ми пропонуємо вашій увазі деякі погляди їхнього сімнадцятирічного кумира, викладені

в листі до нового друга (копію оригіналу цього листа можна побачити на 463-й сторінці):

Ґелерте...

Твоя думка про необхідність чаклунського панування ДЛЯ ВЛАСНОГО Ж БЛАГА

МАҐЛІВ — це, як на мене, критичний момент. Так, ми володіємо потужною силою, так, ця

сила дає нам право панувати, але вона також наділяє нас відповідальністю за тих, над ким ми

пануємо. Треба всіляко на цьому наголошувати, ця ідея має стати наріжним каменем усієї

нашої будівлі. Якщо в нас виникатимуть суперечки, а вони неодмінно виникатимуть, це стане

основою для всіх наших контраргументів. Ми перебираємо на себе управління ДЛЯ

ЗАГАЛЬНОГО БЛАГА. І з цього випливає, що там, де ми зустрінемо опір, ми повинні

застосовувати тільки необхідну силу — і не більше. (Це була твоя головна помилка в