Гаррі Поттер і смертельні реліквії

коли та спробувала привітати Дамблдорів з прибуттям у село. Проте через кілька років Батільда

вислала Дамблдорові в Гоґвортс сову з листом, у якому написала, як приємно була вона

вражена його статтею про трансформацію трансрізновидів, опублікованою в "Трансфігурації

сьогодні". Цей перший контакт призвів до знайомства з усією родиною Дамблдорів. Поки

Кендра ще була жива, Батільда єдина в Ґодриковій Долині підтримувала близькі стосунки з

Дамблдоровою матір’ю.

На жаль, той блиск, що Батільда проявила замолоду, давно потьмянів. "Вогонь ще жевріє,

а казан уже порожній", — сказав мені з цього приводу Айвор Ділонсбі, або, як дещо

прозаїчніше висловилася Еніда Смік: — "Вона дурна, як білчині какулі". Та все ж, завдяки

деяким випробуваним прийомам журналістської техніки, мені вдалося роздобути достатню

кількість достовірних фактів, щоб побачити усю цю скандальну історію в істинному світлі.

Як і всі інші представники чаклунської громади, Батільда вважала, що причиною

передчасної смерті Кендри було "відбите закляття", про що неодноразово розповідали в

наступні роки Албус і Еберфорс. Батільда теж повторювала, наче папуга, родинні байки про

Аріану, називаючи її "слабкою" та "хворобливою". А от Батільдині спогади на іншу тему були

варті зусиль, яких я доклала, щоб добути сироватку правди, адже виявилося, що тільки вона

одна знає все про найбільшу таємницю Албуса Дамблдора. Тепер, коли цю таємницю вперше

розкрито, виникають сумніви щодо всього, чим так захоплювалися прихильники Дамблдора:

його показній ненависті до темних мистецтв, його боротьбі проти пригноблення маґлів, і

навіть його любові до власної родини.