Гаррі Поттер і смертельні реліквії

буйно розрісся за ті шістнадцять років, відколи Геґрід забрав Гаррі з купи каміння, що й досі

було розкидане поміж високої, по пояс, пожухлої трави. Більша частина будинку збереглася,

зараз усю її вкривав темний плющ та сніг. А от правий бік верхнього поверху було розтрощено

вщент. Гаррі не сумнівався, що туди зрикошетило закляття. Вони стояли з Герміоною біля воріт,

дивлячись на руїни будинку, що колись, мабуть, нічим не відрізнявся від сусідніх.

* Цікаво, чому його не відбудували? — прошепотіла Герміона.

* Може, його неможливо відбудувати? — відповів Гаррі. — Може, це як рани від Темної

магії, що ніколи не гояться?

Він висунув руку з-під плаща й торкнувся засніжених заіржавілих воріт, не з бажання їх

відчинити, а просто, щоб потриматися за частинку дому.

— Ти ж не будеш туди заходити? Це небезпечно і... ой, Гаррі, дивись!

Це сталося, мабуть, через те, що він торкнувся воріт. Просто в них на очах з землі,

пробиваючись крізь плетиво кропиви й бур’янів, наче химерна швидкоросла квітка, здійнявся

дерев’яний знак, на якому золотими літерами було написано:

На цьому місці вночі 31 жовтня 1981 року

загинули Лілі та Джеймс Поттери.

хній син Гаррі — єдиний на світі чарівник,

що вцілів після смертельного закляття.

Цей будинок, невидимий для маґлів, залишено

в зруйнованому стані як пам’ятник Поттерам