Гаррі Поттер і смертельні реліквії

уже давно були мертві. Краще ходімо звідси й знову накинемо плащ-невидимку.

Йдучи з цвинтаря, вони увесь час озиралися. Гаррі аж ніяк не почувався таким

оптимістом, яким прикидався, щоб заспокоїти Герміону, тому дуже зрадів, коли вони нарешті

вийшли за хвіртку на слизький тротуар. Знову сховалися під плащ-невидимку. Людей у пабі

стало ще більше, вони хором виспівували колядку, яка недавно звучала в церкві. Гаррі подумав,

чи не знайти їм притулок у пабі, та не встиг він розкрити рота, як Герміона прошепотіла:

— Ходім сюди, — і потягла його темною вуличкою, що вела з села кудись у зовсім

протилежний бік, ніж вони прийшли.

Гаррі бачив, де вдалині закінчуються будиночки, а вулиця перетворюється на польову

дорогу. Вони ледь не бігли повз вікна, де за шторами сяяли різнобарвні вогні й проступали

обриси різдвяних ялинок.

— Як нам знайти Батільдин будинок? — запитала Герміона. Вона тремтіла зі страху й

постійно озиралася. — Гаррі? Що скажеш? Гаррі?

Вона смикнула його за руку, та Гаррі не звернув уваги. Він дивився на якусь темну споруду,

що стояла останньою в ряду будиночків. Прискорив ходу й поволік за собою Герміону. Дівчина

ледве не впала, послизнувшись на льоду.

— Гаррі...

— Дивися... дивися, Герміоно...

— Я не...ой!

Він його побачив. Чари Довіри, мабуть, померли разом з Джеймсом і Лілі. Живопліт