Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Вона вмовкла й продовжила вивчати дивний знак. Гаррі спробував ще раз.

* Герміоно.

* Гм?

* Я оце подумав. Я... я хочу в Ґодрикову Долину.

Вона глянула на нього неуважно, і він не сумнівався, що вона думає про загадковий знак у книзі.

— Так, — відповіла вона. — Так, я теж про це думала. І вважаю, що варто спробувати.

— Ти добре мене чула? — перепитав він.

— Звичайно, добре. Ти хочеш побувати в Ґодриковій Долині. Я згодна, думаю, це має сенс. Тобто я

просто не можу уявити, де він міг би бути ще. Це небезпечно, але що більше я про це думаю, то більше

вірю, що він там.

— Е-е... хто там? — не зрозумів Гаррі. Вона на нього глянула спантеличено.

* Меч, Гаррі! Дамблдор знав, що ти захочеш там побувати, а крім того, Ґодрикова Долина — це

ж батьківщина Ґрифіндора...

* Справді? Ґрифіндор народився в Ґодриковій Долині?

* Гаррі, чи ти хоч розкривав "Історію магії"?

* Угу, — він усміхнувся чи не вперше за кілька місяців і відчув, що м’язи на обличчі неприродно

напружені. — Пам’ятаю, що точно розкривав — як купував... принаймні один раз...

* Оскільки село назвали на його честь, то, думаю, ти міг би це пов’язати, — сказала Герміона.

Вона стала значно більше схожа на саму себе, ніж була останнім часом. Гаррі не здивувався б, якби вона

сказала, що зараз збігає в бібліотеку. — Про це село є навіть згадка в "Історії магії", ось зачекай...