Гаррі Поттер і смертельні реліквії

З усього цього Гаррі зробив висновок, що Джіні, можливо, разом з Невілом і Луною спробувала

продовжити діяльність Дамблдорової армії. Ці скупі новини викликали в Гаррі таке нестерпне бажання

побачити Джіні, що йому аж крутило в животі, та водночас це повертало його думки до Рона, Дамблдора

і Гоґвортсу, бо він тужив за цим усім не менше, ніж за колишньою своєю дівчиною. І справді, коли

Фінеас Ніґелус почав одного разу вихваляти суворі заходи, запроваджені Снейпом, Гаррі на частку

секунди відчув божевільне бажання повернутися до школи й долучитися до підриву Снейпового режиму.

Мати смачну їжу, спати в теплій постелі, і щоб за це відповідав хтось інший — здавалося, що в цю мить

кращого й бути не може. Та потім згадалося, що він — "Небажаний номер один", що за його голову

призначено ціну — десять тисяч ґалеонів — і що в ці дні з’являтися в Гоґвортсі не менш небезпечно,

аніж проникати в Міністерство магії. Фінеас Ніґелус необачно про це нагадував, намагаючись випитати,

де Гаррі й Герміона перебувають. Щоразу, як він це робив, Герміона запихала його назад у вишиту

бісером сумочку, і після таких безцеремонних прощань Фінеас Ніґелус по кілька днів відмовлявся до

них приходити.

Ставало дедалі холодніше. Вони не сміли надовго лишатися в одній місцевості, тож замість

перебувати на півдні Англії, де їм би найбільше докучала хіба що паморозь на землі, вони переміщалися

по всій країні, відважно зупиняючись то на схилі гори, де по намету люто періщив дощ зі снігом, то на

широкому болоті, де намет заливала крижана вода, а то на крихітному острівці серед шотландського

озера, де сніг за ніч засипав їхній намет до половини.

Вони вже кілька разів бачили у вікнах мерехтливі вогники різдвяних ялинок, і якось увечері Гаррі

зважився знову запропонувати єдину, як йому здавалося, недосліджену можливість. Вони щойно