Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Герміона рвучко обернулася й глянула на Гаррі. Вони не посміли нічого сказати в

присутності Фінеаса Ніґелуса, котрий нарешті зумів знайти вихід.

— Ну, на добраніч вам, — трохи роздратовано попрощався він і почав зникати з картини.

Виднілися вже тільки криси його капелюха, коли Гаррі несподівано вигукнув:

— Стривайте! А ви казали про це Снейпові?

Фінеас Ніґелус знову встромив голову із зав’язаними очима в картину.

— Професор Снейп має думати про важливіші речі, ніж численні дивацтва Албуса

Дамблдора. Прощавай, Поттере!

І з цими словами він зник остаточно, лишивши по собі тільки темне полотно.

* Гаррі! — вигукнула Герміона.

* Знаю! — закричав Гаррі. Не в змозі стриматися, він гатив кулаком у повітрі. Він і

надіятись на таке не смів. Закрокував наметом, відчуваючи, що завиграшки пробіг би цілу

милю. Навіть про голод забув. Герміона запхнула портрет Фінеаса Ніґелуса назад у сумочку.

Застібнула пряжку, кинула сумочку вбік і підняла до Гаррі сяюче лице.

* Горокракси можна знищити мечем! Леза ґоблінської роботи вбирають тільки те, що їх

зміцнює... Гаррі, цей меч просочений отрутою Василіска!

* А Дамблдор не віддав його мені, бо думав ним скористатися, хотів відкрити ним

медальйон...

* ...і він, мабуть, розумів, що меча тобі не віддадуть, якщо він запише його у свій заповіт...

— ...тому він виготовив копію...