Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— ...і поклав у скляну шафку підробку...

— ...а справжнього меча залишив... де?

Вони подивились одне на одного. Гаррі відчував, що відповідь висить невидимо в повітрі

над ними, до болю близько. Чому Дамблдор не сказав? Чи, може, сказав, але Гаррі тоді просто

не збагнув?

* Думай! — прошепотіла Герміона. — Думай! Де він міг його залишити?

* Не в Гоґвортсі, — знову закрокував Гаррі.

* Десь у Гоґсміді? — припустила Герміона.

* Може, у Верескливій Халупі? — запитав Гаррі. — Туди ніхто не заходить.

— Але Снейп знає, як туди проникнути, це було б ризиковано.

— Дамблдор довіряв Снейпові, — нагадав їй Гаррі.

— Та не аж так, щоб розказати про підміну мечів, — відказала Герміона.

— Так, справді! — погодився Гаррі, ще більшу радість відчувши від думки, що Дамблдор

таки мав деякі сумніви, бодай найменші, щодо надійності Снейпа. — То, може, він заховав меча

десь далеко від Гоґсміда? А ти що думаєш, Роне? Роне?

Гаррі озирнувся. На одну бентежну мить він подумав, що Рон вийшов з намету, але одразу

побачив, що той з кам’яним лицем лежить у затінку нижнього ліжка.

* О, нарешті згадали й про мене? — буркнув Рон.

* Що?

Рон пирхнув, втупившись у днище верхнього ліжка.