Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Не кажіть на Герміону простачка, — звелів Гаррі.

* Мене вже втомила ця суперечка, — сказав Фінеас Ніґелус. — Можливо, мені пора

повертатися в директорський кабінет?

Не знімаючи пов’язки, він почав мацати раму, щоб знайти вихід з цієї картини й

повернутися в ту, що висить у Гоґвортсі. Гаррі раптом сяйнула натхненна думка.

* Дамблдор! Ви могли б привести сюди Дамблдора?

* Перепрошую? — не зрозумів Фінеас Ніґелус.

* Портрет професора Дамблдора... чи не могли б ви запросити його сюди, у свою картину?

Фінеас Ніґелус повернув голову в той бік, звідки лунав голос Гаррі.

— Я бачу, Поттере, що невігласами бувають не тільки маґлородці. Гоґвортські портрети

можуть спілкуватися між собою, але не можуть виходити за межі замку, хіба що їм треба

відвідати власну картину, що висить деінде. Дамблдор не може прийти сюди зі мною, а після

такого зневажливого ставлення до себе я вас запевняю, що й сам сюди ані ногою! Трохи

засмучений Гаррі дивився, як Фінеас з подвоєним завзяттям продовжив пошуки виходу з

картини.

— Професоре Блек, — сказала Герміона, — чи не могли б ви сказати нам, будь ласка, коли

востаннє меча виймали з-під скла? Тобто ще перед тим, як його взяла Джіні?

Фінеас нетерпляче пирхнув.

— Як мені відомо, востаннє Ґрифіндорів меч виймали з шафки, коли професор Дамблдор

відкривав ним персня.