Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Гаррі, Рон і Герміона змотали видовжені вуха. Гаррі було важко мовчати, коли вони

підслуховували розмову, а от зараз він ледве видушив з себе два слова:

— Джіні...меч...

— Знаю! — сказала Герміона.

Вона потяглася по вишиту бісером сумочку й цього разу запхала туди руку по саме плече.

* Ось... і... він... — процідила вона крізь зуби й почала витягати щось із самого дна

сумочки. Помалу з’явився краєчок багато прикрашеної рами. Гаррі підбіг їй допомогти. Поки

вони витягали з сумочки порожній портрет Фінеаса Ніґелуса, вона ні на мить не відводила від

рами чарівної палички, готова щомиті вистрілити закляттям.

* Якщо хтось поміняв справжнього меча на підробку в Дамблдоровім кабінеті, — важко

дихала вона, притуляючи портрет до стінки намету, — Фінеас Ніґелус мав би все бачити, бо

його портрет висів біля самісінького меча!

— Якщо він тоді не спав, — засумнівався Гаррі, але відразу ж затамував дух, бо Герміона

стала навколішки перед порожнім полотном, цілячись чарівною паличкою прямо в його центр, і

покликала:

* Е-е... Фінеас! Фінеас Ніґелус! Нічого не змінилося.

* Фінеас Ніґелус! — ще раз повторила Герміона. — Професор Блек! Чи не могли б ми з

вами поговорити? Будь ласка!

* "Будь ласка" завжди помагає, — почувся холодний злий голос і в портреті виник Фінеас

Ніґелус. Герміона миттю крикнула: