Гаррі Поттер і смертельні реліквії

побрехеньки, якщо й досі читаєш ту гидоту. Хочеш знати факти, бери "Базікало".

Раптом хтось почав задихатися, ледь не блювати, і його щосили загупали по спині. Судячи

з усього, це Дерк вдавився риб’ячою кісткою. Врешті-решт він пролопотів:

* "Базікало"? Цю маразматичну газетку Ксено Лавґуда?

* Зараз вона не така вже й маразматична, — заперечив Тед. — Ти почитай. Ксено друкує

таке, про що "Віщун" мовчить. В останньому номері не було жодної згадки про зім’яторогих

хропачів. Скільки йому ще дозволятимуть таке друкувати, невідомо. Але Ксено нагадує на

першій сторінці кожного випуску, що кожен чарівник, який не підтримує Відомо-Кого,

обов’язково повинен допомагати Гаррі Поттеру.

— Спробуй допомогти хлопцеві, який пропав з лиця землі, — сказав Дерк.

— Та вже той факт, що його й досі не впіймали — величезне досягнення, — зауважив Тед.

— Я б радо скористався його підказками. Це ж те саме, що й ми намагаємось робити —

лишитися на волі, правда?

— Це ти правильно кажеш, — важко зітхнув Дерк. — Якщо ціле міністерство з усіма його

інформаторами шукає Гаррі, то просто дивовижно, що його й досі не зловили. Втім, хтозна,

може, його давно зловили й без зайвого розголосу вбили?

— Ох, не кажи такого, Дерк, — пробурмотів Тед. Запанувала довга мовчанка, заповнена

брязканням ножів та виделок. Коли вони знову заговорили, то вже про те, чи заночувати прямо

на березі, чи краще вилізти назад на схил. Вирішили, що дерева — надійніший прихисток, тому

загасили вогнище й полізли назад на гору, аж доки їхні голоси стихли.