Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Снейп упіймав їх з мечем аж на сходах.

* А щоб їм добре було, — забідкався Тед. — Вони що, збиралися напасти з тим мечем на

Відомо-Кого? Чи на самого Снейпа?

* Ну, хоч би які були їхні наміри, але Снейп вирішив, що меч небезпечно залишати там, де

він був, — сказав Дерк. — Минуло кілька днів, і він, отримавши, мабуть, дозвіл від Відомо-

Кого, відіслав меч у Лондон для зберігання в "Ґрінґотсі".

Ґобліни знову розреготалися.

* Я все одно не розумію жарту, — знизав плечима Тед.

* Це підробка, — хрипко кинув Ґрипхук.

* Меч Ґрифіндора?!

* О, так. Це копія... щоправда, чудова... але чаклунської роботи. А оригінал багато століть

тому викували ґобліни, і він володів певними властивостями, якими наділена лише зброя,

виготовлена ґоблінами. Хай де схований справжній меч Ґрифіндора, але його точно немає в

жодному сейфі банку "Ґрінґотс".

* Он воно що, — сказав на це Тед. — І я так розумію, що ти забув розповісти про це

смертежерам?

— Я не бачив причини турбувати їх цією інформацією, — самовдоволено відповів

Ґрипхук, і тепер уже й Тед та Дін зареготали разом з Ґорнуком і Дерком.

Тим часом у наметі Гаррі заплющив очі, воліючи, щоб хтось інший запитав про те, про що

він мусив знати. Минула хвилина, яка здалася йому нескінченною, і Дін підкорився цьому