Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— А ви удвох як сюди потрапили? Я мав таке враження, що всі ґобліни на боці Відомо-

Кого.

— Помилкове враження, — відповів ґоблін з пронизливішим голосом. — Ми ні на чиєму

боці. Це війна між чаклунами.

— То чого ж ви ховаєтесь?

— Я вирішив, що так буде розважливіше, — пояснив ґоблін з глухуватим голосом. — Коли

я відповів відмовою на досить зухвале, як на мене, прохання, то зрозумів, що моя особиста

безпека під загрозою.

— А що тебе попросили зробити? — поцікавився Тед.

* Виконати обов’язки, що не узгоджуються з гідністю моєї раси, — відповів ґоблін

жорстко й холодно. — Я ж не ельф-домовик.

* А в тебе що, Ґрипхук?

— Схожі причини, — відповів ґоблін з пронизливим голосом. — Моя раса вже не керує

"Ґрінґотсом". А я не визнаю керівника-чаклуна.

Він щось нечутно додав ґоблідіґуцькою мовою і Ґорнук реготнув.

* Що це за жарт? — запитав Дін.

* Він сказав, — пояснив Дерк, — що є речі, яких чарівники теж не визнають або не

впізнають.

Настала коротка пауза.

* Я щось не зрозумів, — зізнався Дін.