Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Дні розтягувалися в тижні й Гаррі почав підозрювати, що Рон і Герміона ведуть розмови

без нього і про нього. Кілька разів вони обривали розмову, коли Гаррі заходив у намет, а двічі

він випадково на них наривався, коли вони сиділи притулившись головами, й швидко щось

обговорювали. Обидва рази вони замовкали, помітивши, що він наближається, і поспіхом

починали вдавати, ніби вийшли по хмиз чи по воду.

Гаррі задумувався, чи не погодились вони на цю безглузду й безладну мандрівку тільки

тому, що думали, ніби він має якийсь таємний план, яким у належний час з ними поділиться.

Рон і не приховував свого поганого настрою, і Гаррі почав боятися, що Герміона теж

розчарувалася в його задатках проводиря. Він відчайдушно прораховував, де б іще могли бути

горокракси, але ніщо не спадало на думку, крім Гоґвортса. Та оскільки його друзі вважали, що

школа не підходить узагалі, він перестав про неї згадувати.

Осінь завойовувала сільську місцевість, по якій вони пересувалися. Намет доводилося

ставити на підстилці з опалого листя. Природні тумани поєднувалися з мрякою від дементорів,

а вітер і дощ додавали мороки. Те, що Герміона навчилася відрізняти їстівні гриби від отруйних,

не компенсувало відсутності спілкування з іншими людьми, постійної ізольованості від світу й

цілковитого незнання перебігу війни з Волдемортом.

— Моя мама, — сказав якось увечері Рон, коли вони сиділи в наметі на березі річки у

Вельсі, — вміє робити так, що прямо з повітря з’являється смачнюща їжа.

Він вередливо поштурхав кусні обгорілої сірої рибини на своїй тарілці. Гаррі мимоволі

зиркнув на Ронову шию й не здивувався, коли побачив, що там поблискує золотий ланцюжок з