Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Розмови ці ставали дедалі нудніші й монотонніші через відсутність нової інформації.

Дамблдор казав Гаррі, що, на його переконання, Волдеморт заховав горокракси у важливих

для нього місцях, тому вони постійно, наче монотонну молитву, повторювали назви місць, у

яких, як їм було відомо, Волдеморт жив або бував. Сиротинець, де він народився й виховувався,

Гоґвортс, де він навчався, крамниця "Борджин і Беркс", де працював після закінчення школи, а

тоді Албанія, де він довгі роки перебував у вигнанні. Саме довкола цих місць і точилися їхні

розмови.

* Ага, подамося в Албанію. Вистачить півдня, щоб обшукати всю країну, — саркастично

кепкував з них Рон.

* Там нічого не може бути. Він зробив п’ять горокраксів ще перед вигнанням, а Дамблдор

був переконаний, що шостий горокракс — це змія, — заперечила Герміона. — Ми знаємо, що змія

не може бути в Албанії, бо вона переважно з Вол...

— Хіба я не просив не називати?!

* Добре! Змія переважно з Відомо-Ким... Щасливий?

* Не дуже.

* Навряд чи він щось заховав у "Борджина і Беркса", — Гаррі вже не раз висловлював цю

думку, а зараз її повторив просто, щоб порушити напружену мовчанку. — Борджин і Беркс —

знавці темних предметів, вони одразу б розпізнали горокракс.

Рон недвозначно позіхнув. Ледве стримавшись, щоб чимось у нього не кинути, Гаррі повів

далі: